Підготовкою та адаптацією дитини до дитячого садочка наразі переймаються багато батьків. Редакція видавництва вирішила звернутися до фахівчині Марії Кирик та розпитати, чи потрібно взагалі готувати дитину до садочка і як це зробити правильно.


Марія Кирик

  • Дитяча психологиня, нейропсихологиня, спеціалістка з раннього розвитку та запуску мовлення.
  • Тренерка Асоціації дитячих центрів України.
  • Авторка ютуб-каналу «Майстерня дитячого розвитку».
  • Спікерка заходів та фестивалів для батьків, педагогів та керівників дитячих центрів.
     

«Готувати дитину до дитячого садка не просто обов’язково, а важливо розпочати якомога раніше. Ні, не з самого народження, але орієнтовно за пів року до планового старту відвідування. Навіщо так рано? Спробуймо розібратися!»

Існує два основних напрямки підготовки дітей до дитячого садочка. Перший – психологічний.

Він відповідає за формування внутрішньої готовності та розуміння особливостей функціонування такого суспільного явища як дитячий садок. Рухаючись з дитиною в цьому напрямку, ми розказуємо їй про те, як працює садочок, які там правила поведінки, хто така вихователька, які страви скоріш за все пропонуватимуть у дитячому меню.  Розуміння про те, що на тебе очікує, знижує інтенсивність тривоги та негативних переживань. Нам легше адаптуватися до умов, про які ми бодай щось знаємо, ніж до чогось абсолютно нового та незвіданого.

Також, нам дуже важливо завчасно закласти правильні психологічні установки на сприймання дитячого садка дитиною. Наприклад, ми обов’язково пояснюємо, що в садочку діти не живуть, вранці приходять, а ввечері йдуть. Регулярне повторення цієї фрази допоможе упередити, або знизити інтенсивність страху перед розлукою з батьками.

Підготовка на психологічному рівні здійснюється не лише через діалоги, а й через читання книжок на цю тему, перегляд мультфільмів, прогулянок неподалік дитячих садочків і спостереження за тим, як діти гуляють і як ввечері за ними приходять батьки (ось вам і чудова наочна можливість закріпити психологічну установку про те, що в садочку ніхто не лишається навічно).

В діалогах про дитячий садок раджу вам уникати оціночних суджень. Тобто не потрібно переконувати дитину у тому, що в садочку їй дуже-дуже сподобається, так само як і не треба залякувати якимись імовірними, або травматичними для вас особисто ситуаціями. Дозвольте своїй дитині самостійно зробити висновки про те, що їй у садку подобається, а що ні, уникнувши розчарування від невідповідності ваших слів  та реальності (наприклад, мама сказала, що в садочку всі будуть зі мною дружити, а тут виникає конфліктна ситуація, яких не уникнути в дитячому колективі). Будьте уважні до того, аби не транслювати дитині свої травматичні спогади про садок, які можуть бути у вас родом з дитинства. Якщо вам важко пережити цей досвід і ви помічаєте, що це відображається на вашій дитині – рекомендую пропрацювати цей запит із психологом.

Також, важливо завчасно пояснити дитині, що дитячий садок – це місце, де діти перебувають без батьків. Обравши садок, обов’язково поцікавтесь про його внутрішні правила організації процесу адаптації та входження дитини в дитячий колектив. Якщо садок дозволяє присутність мами, чи тата в перші дні адаптації, уникайте втручання у взаємодію між дітьми з вашого боку. Дуже важливо, щоб ваша дитина сама стала ініціатором контакту із вихователем, іншими дітьми та предметами навколо, а це не завжди буває одразу. Вашої присутності у полі зору дитини має бути достатньо для початку формування довіри до нових умов та внутрішньої впевненості в своїх силах.

Другий напрямок підготовки стосується фізіологічних особливостей дитячого розвитку, а також готовності нервової системи до навантаження у вигляді адаптації до нових умов.

В процесі адаптації (тобто «призвичаєння») до чогось нового, нам необхідно більше ресурсів організму, оскільки:

  • сенсорні системи починають працювати інтенсивніше, аби отримати ще більше інформації про нові умов і їх безпечність, чи небезпечність для організму;
  • мозок отримує багато нової інформації і витрачає чимало ресурсів на її обробку та оцінку;
  • паралельно із входженням в дитячу групу, дитині потрібно починати застосовувати чимало нових навичок, потреби в яких раніше могло і не бути, або вона була не такою суттєвою. Це стосується навичок взаємодії з іншими дітьми, авторитетним дорослим - вихователем та самообслуговування.

Починати підготовку варто з аналізу відповідності розпорядку дня дитини тому розпорядку дня, який чекає на неї у садочку. Особливо це стосується процесів сну та харчування, адже за них відповідають внутрішні ритми, які не формуються за один день, чи тиждень. Також, в наших силах завчасно познайомити дитину з особливостями великих дитячих груп, які бувають дуже гамірними. Для цього відвідуйте великі дитячі майданчики та кімнати, пояснюйте, як можна розпочати діалог, познайомитися та обмінятися іграшками. Транслюйте повагу та довіру до вихователя своїй дитині і дайте зрозуміти, що це людина, до якої можна звернутися із будь-яким питанням.

Стосовно навичок самообслуговування можна говорити дуже багато, особливо, якщо враховувати, що не існує чіткого вікового проміжку для початку відвідування садочка. Скажу лише, що в інтересах батьків закласти базові поняття у вміннях самостійно їсти, одягатися, ходити на горщик та заспокоюватися без маминих грудей (ГВ не є протипоказанням до відвідування садочка) завчасно. Не чекайте, що дитина піде в садок і всьому навчиться, бо там і вихователька і діти, які будуть прикладом (не обов’язково хорошим).

«Визнавайте свою відповідальність за розвиток дитини та допомагайте їй вчитися відчувати своє тіло відповідно до її вікових можливостей».

Починати готуватися до садка ніколи не пізно. Якщо, раптом, у вас не було можливості провести підготовку завчасно та поступово, намагайтеся скористатися часом, який лишився до старту відвідування дитиною дитячого садка максимально якісно та продуктивно для формування психологічної та фізіологічної готовності.