Українська мова
6 клас
Усний переказ
На сере́дині Дніпра Деривус розгорнув невелике вітрильце, і човен полинув за течіє́ю могутньої ріки. Відклавши непотрібні весла, козаки ладилися відпочивати. Лише Чорноштан і Жила по черзі чергували біля стерна.
Роман із цікавістю дивився на річкові́ береги. Перед його очима проминали мальовничі краєвиди. Була пізня весна, і природа буяла життєдайною силою. Барвисті квіти, наче вінки, що оздоблювали голову юної нареченої, прикрашали високі смарагдові трави навколо. Розкішні кущі цвіли біля густих гаїв. Під довгими вітами верб, що торкалися чистих вод, плавали строкаті качки й сірі гуси з табунцями малечі. Подекуди береги Дніпра приховували густі зарості очерету. Інколи око милували піщані коси й малі острівці, укриті різнотрав’ям.
В околицях Черкас обидва береги́ були добре обжитими. Часто траплялися рибальські човни. Серед дерев повсякчас біліли хатини. Але що далі на південь пливли уходники, то менше людських осель вбачало людське око. Спочатку Роману було дивно, чому така багата земля настільки малолюдна, але потім він усе зрозумів — війна…
Коли байдак оминав один довгий острів, Пилип провів човен неподалік лівого берега. Колись тут було багате село Вербівка…
— То як, хлопці, не передумали бути козаками? Ще можу висадити. Далі вже Дике Поле, — запитав молодикі́в Максим.
— Треба брати до рук зброю, бо інакше вороги вигублять нас усіх! — твердо відповів Роман.
— Добре сказано! Щоб у мене черево луснуло, коли ти не станеш ота́маном, — радо вигукнув Жила (Дмитро Воро́нський).