Еліна Заржицька. Китеня Тимко. Подорож до Австралії (частина четверта). – Х.: Талант, 2016. – 64 с.

Ми залишили китеня Тимко, коли він разом із друзями, сам того не знаючи, опинився на порозі великої небезпеки. Хижий, жорстокосердий прадавній кальмар Архітеутис прокинувся від столітньої сплячки голодним і злим. А чим голодніший кальмар, тим він зліший.

У вражини одразу знайшлися спільники – Альбатрос і Баклан, знайомі читачам із зовсім не гарного боку.

А що ж далі? Невже кальмару і цього разу вдасться підтвердити усі страшні чутки, які про нього ходять?

Як би там не було, та на наших морських друзів чекають тяжкі часи, у тому неможливо сумніватися.

Та поки кальмар здебільшого ховається на морському дні і переймається, як би нарешті смачно попоїсти... Чи хоча б трохи вдовольнити свою утробу, бо з розкішним обідом раз за разом доводиться почекати.

У своїй захопливій подорожі до Австралії Рипучий Корабель, китеня Тимко та його чисельні друзі зустрічають морських черепах, дізнаються, звідки ті взялися. І ця розповідь стає ще одним гарним матеріалом для газети капітана – тому і розповідали так докладно про себе черепахи-самітники, що насправді не дуже полюбляють спілкуватися з іншими мешканцями моря. Історія про Матінку черепаху, яка нікуди не встигала, така зворушлива. певно, саме тому на обкладинці цієї книги зображено саме морську черепаху.

З’являється знову симпатична Морська зірочка-вегетаріанка. Вона не залишила задуму допомогти своєму кораловому кущику навчитися будувати гарні атоли.

А які кумедні Альбатрос і Баклан, що сваряться за гамбургер! Якщо так настирно прагнеш відібрати їжу, не дивуйся, якщо вона впаду у чиюсь чужу ненаситну утробу. Ой, як вподобав кальмар Архітеутис модну людську їжу! Тільки де ж для цього велетенського страховиська стільки гамбургерів узяти?

І важливо, що за останні сто років світ добряче змінився. Якщо раніше кальмар запросто трощив вітрильники, то як йому бути з велетенським металевим лайнером?..

А ще ми побачимо масовий бойовий плавак у виконанні мант. Повірте, це вражаюче!

Батько Крихітки Манти, до речі, переконаний, що китеня Тимко теж може навчитися цього бойового мистецтва. Та для того треба час, а от найпростіші сигнали, закодовані азбукою Морзе, можуть невдовзі знадобитися нашим друзям.

Завершується ця книга на дзвінкій ноті "Далі буде", і покинути читати наразі вже неможливо. Далі і далі заводить ця історія читачів, відкриваючи нові береги.

Висновок: Четверта книга органічно продовжує цикл, і мені вже кортить зазирнути до наступної книги.

Яна Стогова